"Золоті" спецдозволи: як підсанкційні активи "Юніграну" опинилися в руках Шапрана
Натомість за них не на жарт розгорнулась судова тяганина, при цьому в інтересах приватних осіб. Як бізнесмен Шапран перебирає до рук "золоті" спецдозволи групи компаній?
Чому ділок зацікавлений у банкрутстві "Юніграну"? Та як коштовні надра, замість годувати державу, опиняються у користуванні комерсантів із сумнівною репутацією? Деталі – у розслідуванні журналіста Ігоря Хмурого для СтопКору.
Група компаній "Юнігран" охоплює безліч бізнес-напрямів: це і щебінь, і вибухівка, і пісок, і граніт. А ще – багатомільйонні активи: низка кар’єрів, сотні вагонів, автопарк вантажівок, купа спецтехніки, свіжоутворене виробництво тротуарної плитки та ексклюзивні спецдозволи на видобуток тощо.
Створив цю ділову імперію підприємець Ігор Наумець. У 2023 році він потрапив до підсанкційного списку через звинувачення у зв’язках з РФ. Тож бізнесмен, імовірно, вирішив "перечекати" проблеми за кордоном. І в цей період його активами зацікавився власник броварського алюмінієвого заводу Сергій Шапран, який із партнерами, схоже, вміє заробляти на проблемних активах..
Він нібито домовився з Наумцем про "вирішення проблем" із санкціями в обмін на половину бізнесу. У підсумку через фінансові схеми з кредитами та третіми компаніями майно "Юніграну" фактично перейшло під контроль групи Шапрана. А Наумець публічно заявив, що його "кинули".
Що ж змінилось з моменту виходу попереднього розслідування?
По-перше, Сергій Шапран дав інтерв’ю. Разом зі своєю юристкою за допомогою сайту "Надра інфо" він розповів власне бачення фактів.
Мовляв, підсанкційні активи він перебрав під контроль не особисто, а опосередковано. І взагалі, за версією Шапрана, він начебто врятував зубожіле підприємство.
"Ці активи продавалися і закладалися по кредитах і до нас! Тому що людям потрібно було платити зарплату, а в компаніях були арештовані рахунки, і вони не мали можливості закривати свої борги іншим шляхом. Ми отримали голі, розібрані автомобілі, в які далі потрібно інвестувати кошти", – заявив Сергій Шапран в інтерв’ю Nadra.info.
А от його візаві Наумець говорить про "віджим" чи крадіжку активів.
"У піщаному бізнесі "Будіндустрія" на складах лежало близько 450 тисяч тонн піску. Навіть за скромними підрахунками це – близько 90 млн грн. На буровибуховому сервісі, на "Юнігран-Сервісі" розміщався теж великий обсяг запчастин та сировини – там селітра лежала. І різні засоби підривання теж на суму десь під 90 мільйонів. Мільйонів 200-300 він вкрав – це точно", – стверджує він.
Звісно, перевірка правдивості слів підсанкційного бізнесмена – це компетенція правоохоронців. З останніми, зі слів Наумця, він спілкувався ще в грудні, коли Шапрана і додали у кримінальну справу. Крім того, він каже, що Шапран нібито не лише не закрив колективу борги старого "Юніграну", а й встиг накопичити чималі нові.
"Тільки в одному "Юніграні" заборгованість перевищує 8 мільйонів. У решті підприємств теж... Ця цифра перевищує 10 мільйонів гривень. Перевищує набагато. Тому що він не виплатив ані відпускні, ані за звільнення. Бо коли він забирав (персонал – ред.) на ці свої структури типу "ЮСП" з "Юніграну", з людьми мали розрахуватися. І він обіцяв їм, що він розрахується. Люди перейшли працювати на нові структури, а грошей жодних не отримали. Ба більше, і на нових структурах, відповідно, їм грошей не платять", – наголошує він.
Наумець розповів ще багато чого цікавого. І про борги за електроенергію, через які кар’єри затоплюються, бо не працюють помпи, і не тільки.
Проте розслідувачі звернули увагу на важливий момент, який може стати проблемою для держави.
"Річ у тім, що ще до повномасштабної війни та санкцій власник "Юніграну" встиг взяти чималий кредит в Європейському Банку Реконструкції та Розвитку – майже 10 мільйонів євро", – зазначає журналіст Ігор Хмурий.
За ці гроші, зокрема, збільшили парк залізничних вагонів, частину яких Шапран переписав на свої фірми.
"На момент війни ми залишалися винними приблизно 7,5 мільйона євро. Зрозуміло, що за весь цей час ЄБРР ані копійки нічого не погашено. Тому я можу лише на початок війни оперувати цифрами. Отже, Шапран вкрав фактично все, що не перебувало в заставі ЄБРР. Те, що перебувало в заставі ЄБРР, – звісно, вкрасти він не зміг", – стверджує Наумець.
Сам Сергій Шапран в інтерв’ю Nadra.info підтвердив, що "на "Юніграні", за інформацією Михайла Пишного, лишилося активів близько як на 300 млн грн".
Виходить, половина активів "Юніграну" відійшла Шапрану, половина – ЄБРР, а що ж держава Україна? Їй, наголошує журналіст, залишились затоплені кар’єри, дві тисячі родин працівників без грошей та підвищення відсоткової ставки майбутніх кредитів ЄБРР через погіршення кредитної історії.
А хто такий Михайло Пишний, якого згадав Шапран?
Як припускають розслідувачі, найімовірніше, Пишний виступав в ролі так званого "фунта" Наумця, на якого Шапран за домовленістю мав переписувати половину нових компаній, на які виводились активи "Юніграну".
Йдеться про пул фірм-клонів, зареєстрованих майже одночасно. Вони юридично дублювали кар’єри та інші підприємства Наумця, що мало допомогти продовжити видобуток і продаж попри санкції. Але не так сталося, як гадалося.
Як випливає з розповіді Наумця, Шапран не лише витиснув зі схеми його самого, "підім’яв" під себе його директорів, а й у випадку з піском – просто переписав долю Пишного через свого нотаріуса.
"Якась особа, на яку я раніше давав довіреність на відкриття підприємств в Дніпропетровську разом із Шапраном, – це повністю особа Сергія Валентиновича. Ця особа за довіреністю якоюсь – я її не знаю, я її не бачив ні разу – здійснила від мого імені продаж на іншу особу, а та вже особа продала Шапрану", – повідомив Пишний журналістам.
Натомість Шапран переконує: усе начебто відбувалось у межах закону: "Ми спершу купили 50%, потім купили у нашого партнера решту 50%. Є статутні капітали – згідно номінальної вартості часток ми і купили дане підприємство".
А от Пишний має іншу версію: грошей він, як каже, не отримував та жодних домовленостей щодо продажу не мав.
"Розмову з Пишним ми записали десь пів року тому. Наразі він не квапиться з новими коментарем, хоча ми все ще чекаємо. Але тоді Михайло Миколайович розповідав про якісь ну зовсім не "партнерські кроки" з боку партнера", – зауважує Ігор Хмурий.
Він звертає увагу на ще одну невідповідність у словах Шапрана. Як би бізнесмен та його юристка не запевняли в інтерв’ю, що держава не мала жодного стосунку до підсанкційного "Юніграну" і навіть теоретично не могла б заробляти з цього активу гроші у бюджет, – це маніпуляція. Оскільки насправді АРМА неодноразово намагалось прибрати "Юнігран" до рук.
"14 червня 2022 року була ухвала суду: арештувати і передати Національному агентству. І рівно через місяць – 16 липня 2022 року – вийшла ухвала відомого судді Вовка з Печерського районного суду про скасування арешту", – повідомила очільниця АРМА Олена Дума в ексклюзивному коментарі для редакції.
Крім того, вона доволі обережно припустила, що в її органі могла бути корупційна складова. Звичайно ж, раніше – до її власного призначення. Зрештою, після накладення санкцій на "Юнігран" в 2023 році, Нацагентство таки намагалось взяти активи Наумця під контроль держави.
"Запитання: в нас були підстави для того, щоб звернутися з клопотанням до Офісу Генерального прокурора для того, щоб наклали повторний арешт і передали? Так. Чи ми звернулись? Так – двічі. Чи нам передали? Ні, не передали", – зауважила Дума.
Та за три тижні після цього брифінгу активи "Юніграну" все ж офіційно передали в управління АРМА.
До речі, якщо під час першого інтерв’ю Ігор Наумець всіляко уникав називати зайві імена, то цього разу він таки зробив певні натяки.
По-перше, він підтвердив, що Шапран хизувався своїм партнером – Володимиром Осиповим. Як наголошує Ігор Хмурий, саме людину, схожу на пана Осипова – колишнього депутата Одеської обласної ради, – команда редакції свого часу помітила разом із Шапраном в ресторані під час спостереження.
Але назвав Наумець і ще кілька прізвищ осіб, які обіймають посади в столичній прокуратурі вже без префікса "екс".
"Я знаю, що за нього ходили також там різні представники прокуратури. Був Гуленюк, здається, Рябенко. Ось такі прізвища звучали, які приїжджали від його імені вирішувати питання, які там виникали. Принаймні я чув, що ось ці люди були залучені до вирішення питань Шапрана", – каже Наумець.
Розслідувач акцентує ще на одному важливому моменті.
Так, один з головних активів "Юніграну", за який триває суперечка між Наумцем та Шапраном, – спецдозволи на видобуток.
"Це настільки важливий та ласий шматок, що його навіть окремо виводили з-під санкцій через суд на короткий проміжок часу, щоб переписати на дніпровські дублікати кар’єрів. За цей фінт на горіхи дісталося посадовцям Держгеонадр. Вони якось не побачили інших рішень судів, що забороняли відчуження спецдозволів, та допомогли Шапрану їх переписати. Щоправда, наразі офшорна компанія Наумця намагається оборудку відкатити, а за справу навіть взялася СБУ", – коментує Хмурий.
14 листопада голова Держгеонадр Сергій Дехтяренко підписав наказ №532. Серед іншого в ньому йшлося про спецдозвіл №634 – на видобуток граніту в Коростені. Цей спецдозвіл отримував Наумець, але його тимчасово "витягли" з-під санкцій і перекинули на фірму "Новел Пром", про яку редакція вже розповідала.
А далі за "зеленого світла" від Держгеонадр його передали фірмі Шапрана "Коростенська видобувна компанія", яку зареєстрували в Дніпрі буквально за три місяці до цього.
Журналісти намагались поставити запитання "як так вийшло?" безпосередньо Держгеонадрам. Для цього зареєструвались на онлайн-пресконференцію. Але модератори чомусь не захотіли надавати представникам нашого медіа допуск.
Тим часом, як стало відомо розслідувачам, новоутворену "Коростенську видобувну компанію" Шапрана почали банкрутити за... 5 тисяч доларів боргу.
"Схему прокрутили через фірму "МІКАРТ" зі столичною реєстрацією. У розпал повномасштабного вторгнення цю прокладку переписали на пані Інну Небесну. Повна тезка цієї особи згадується у майже сотні компаній та має неабиякий скандальний шлейф, зокрема і кримінальні справи. Зі свіжого – скандальний ремонт штабу в Миколаєві та віджим агропідприємства на Черкащині", – розповідає Ігор Хмурий.
І саме у Небесної в серпні минулого року міцний бізнесмен Шапран вирішив придбати верстат за чверть мільйона гривень для своєї компанії з видобутку граніту.
За умовами договору, він мав перевести таку мізерну в масштабах свого бізнесу суму протягом трьох днів – до 18 серпня. Але не перевів. Проте пані Небесна наступного дня чомусь верстат поставила. Принаймні де-юре.
А вже 11 листопада пані Інна вирішила подати претензію. За дивним збігом, сталося це за три дні до переоформлення спецдозволу на видобуток граніту.
Стопкорівці вирішили завітати до ТОВ "МІКАРТ", щоб передати запит та поспілкуватися з пані Небесною. Проте за адресою компанії – це адміністративна будівля під оренду – знімальній групі повідомили, що така фірма якщо і була, то давно і займалась зовсім не надровим устаткуванням.
"Як би там не було, кілька тижнів тому, саме коли навколо спецдозволів активізувалися СБУ та юристи Наумця, ТОВ "МІКАРТ" згадало про боржок та подало позов про банкрутство "Коростенської видобувної компанії" Шапрана. Засідання призначене на 25 березня. Суд відбудеться у Дніпрі", – зазначає журналіст.
Тож найближчим часом долю "золотого" спецдозволу на видобуток граніту в Коростені може вирішити суд у рідному для Шапрана Дніпрі.
Распечатать
