Таємні дрони в Ірані й «Павутина» з України: початок нової епохи глобального протистояння
Ця операція, що вражає своєю зухвалістю та технологічністю, має прямі паралелі з тактикою, нещодавно застосованою Україною проти Росії, і несе в собі значні геополітичні наслідки, які безпосередньо торкаються й війни в Україні.
Операція «Лев, що сходить»: удар зсередини
У п’ятницю Ізраїль розпочав масштабну операцію, головною метою якої, за словами прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньяху, є перешкоджання створенню Іраном атомної зброї. Однак ключовою особливістю атаки став не масований авіаудар, а її перший етап, під час якого, як повідомило джерело видання The Wall Street Journal, безпілотники вивели з ладу іранську ППО та ракетні системи. Ці озброєння були заздалегідь таємно завезені на територію Ірану і запущені безпосередньо звідти.
Ці удари, нанесені з глибини іранської території, були націлені на виведення з ладу систем ППО та ракетних систем, а також, як пише The Washington Post, на ліквідацію ключових фігур військового командування та науковців, залучених до ядерної програми, багатьох з яких застали в їхніх власних домівках.
Унаслідок першої хвилі атак було вбито високопоставлених іранських чиновників, зокрема командувача збройних сил Ірану генерал-майора Мохаммада Багері та головнокомандувача Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) генерал-майора Хоссейна Саламі.
Ця тактика "обезголовлення" мала на меті посіяти хаос і паралізувати систему прийняття рішень противника ще до початку основної фази операції, в якій взяли участь понад 200 ізраїльських літаків.
"Українська" тактика: новаторський підхід до ведення війни
Численні міжнародні оглядачі одразу звернули увагу на вражаючу схожість ізраїльської операції з українською операцією «Павутина». Так, видання The New York Times зазначило, що таємне контрабандне ввезення безпілотників робить операцію схожою на українську.
Схожість тактик, як пише The Wall Street Journal, продемонструвала застосування креативного підходу та недорогих безпілотних технологій для подолання складних систем ППО.
Видання The War Zone також вказує, що українська операція «має суттєві паралелі з тим, що ми спостерігаємо в Ірані».
Ця нова тактика, по суті, поєднує класичну шпигунську діяльність із сучасними технологіями. Вона змушує сторону, що обороняється, шукати загрози не лише ззовні, а й усередині власної країни.
Як зазначив один з експертів, такий підхід дає величезну перевагу, оскільки атака "приходить з лівого флангу" — звідти, звідки її не чекають. Можливість таємно доставляти дрони по частинах і збирати їх безпосередньо перед ударом робить їх надзвичайно привабливою зброєю для таємних операцій у майбутньому.
Стратегічний сюрприз та "нечемна війна" 21 століття
Операція «Лев, що сходить» не була спонтанною. За нею стоять роки кропіткої та небезпечної роботи ізраїльської розвідки «Моссад», як підкреслює The Washington Post. Операція, що готувалася давно, вимагала сміливого планування та тактичного обману. Протягом тривалого часу агенти збирали детальну інформацію про ключових іранських військових та вчених, включно з їхніми адресами та розташуванням бункерів.
Паралельно відбувався процес таємного переправлення зброї на територію Ірану та створення схованок і баз для дронів, іноді просто неба, неподалік від іранських систем ППО.
Деякі вибухові пристрої та ударні системи були встановлені на звичайні цивільні автомобілі, щоб забезпечити максимальну скритність. Ця титанічна робота з поєднання людського інтелекту, технічних засобів та оперативного планування стала фундаментом для досягнення ефекту стратегічної несподіванки.
Аналітики американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) порівнюють цю нову модель з діяльністю британських та американських спецслужб часів Другої світової війни, яку називали "нечемною війною" (ungentlemanly warfare). Тоді диверсанти діяли в глибокому тилу ворога, щоб підготувати плацдарм для наступу основних сил. Сьогодні їхню роль виконують "нечемні роботи" — невеликі автономні системи, які таємно розміщуються на території противника.
Як зазначає аналітик Atlantic Council Даг Лівермор, найяскравішим аспектом операції стала здатність Ізраїлю досягти тактичної несподіванки за рахунок заздалегідь розміщених засобів, а не лише далекобійної зброї. Це дозволяє досягти "відносної переваги", як її визначив адмірал Вільям Макрейвен, — моменту, коли менша атакуюча сила здобуває вирішальну перевагу над більшим, краще захищеним супротивником. Рої невеликих дронів, атакуючи одночасно з різних напрямків, перенасичують системи ППО, сіють паніку, руйнують ланцюги командування і створюють "вікно вразливості" для основної, потужнішої хвилі ударів.
Це дозволяє досягти стратегічної несподіванки, навіть коли сам факт підготовки до атаки не є секретом. Іран очікував на удар, але виявився неготовим до його формату, масштабу та координації. Ці удари включали використання безпілотників та ракет, запущених оперативниками з глибин Ірану . Такий висновок зроблено у звіті ізраїльського видання N12 з посиланням на неназване джерело в ізраїльських службах безпеки.
Наслідки для світу: можлива нова роль Кремля та війна в Україні
Конфлікт між Ізраїлем та Іраном неминуче впливає на глобальний порядок денний. Як пише агентство Associated Press, удари Ізраїлю по Ірану поставили Росію у складне становище, але водночас це може дозволити Москві стати одним із медіаторів. На думку деяких оглядачів, яких цитує AP, ескалація на Близькому Сході може відвернути увагу та ресурси Заходу від війни в Україні, що вигідно Кремлю.
Крім того, загроза повномасштабної війни в регіоні вже призвела до зростання цін на нафту, що може збільшити доходи Росії від продажу енергоносіїв.
Водночас ця ситуація ставить Росію у складне становище, оскільки вона підтримує тісні зв’язки як з Іраном, так і з Ізраїлем. Однак ця складність відкриває для Москви й нові можливості. Кремль намагається використати свій вплив на обидві сторони, щоб виступити в ролі посередника та миротворця.
Телефонна розмова Володимира Путіна з Дональдом Трампом, де центральною темою був Іран, свідчить про те, що Москва вже активно просуває себе як ключового гравця у врегулюванні, намагаючись вийти з міжнародної ізоляції.
Майбутнє конфліктів: уроки для глобальної безпеки
Операції «Лев, що сходить» та «Павутина» є провісниками майбутнього. Вони демонструють, що поєднання довготривалої розвідувальної підготовки, глибоко законспірованих спеціальних операцій та інноваційних безпілотних технологій стає вирішальним фактором. Схожість між операціями, як підсумовує The New York Times, дозволяє припустити, що подібна тактика буде використовуватися і в інших конфліктах.
Для держав це означає необхідність кардинально переглянути підходи до оборони. Тепер захищати потрібно не лише кордони, а й усю глибину території від інсайдерських загроз.
Відстань втрачає своє значення, коли рій смертоносних дронів може бути захований у звичайній вантажівці за кілька кілометрів від стратегічного об’єкта. Інвестиції в інтеграцію розвідки та сил спеціальних операцій, а також у розвиток засобів протидії малим дронам, можуть стати запорукою виживання у новій ері воєн.
Распечатать
