Як будували імперію брехні: історія провалу російських шпигунів, з якими зустрічався Путін

Весь світ дізнався про це у січні 2023 року, коли в словенському суді їм обом висунули офіційні звинувачення.

В Аргентині ця новина дуже зацікавила журналіста на ім’я Уго Альконада Мон, який негайно вийшов на зв’язок зі словенською службою розвідки, а також поліцією цієї країни, прокуратурою та судом, де розглядалася справа.

Багато чого вони йому розповісти не могли через секретність розслідування, але навіть того, що він дізнався, було достатньо, щоб пролити трохи світла на зазвичай глибоко засекречене життя шпигунського осередку.

"Це ніби ви підняли камінь у саду, й у вас з’явилася можливість сфотографувати хробаків, що ховалися під ним, і мокриць, перш ніж вони знову сховаються під землю", - каже він.

Журналіст почав публікувати результати свого розслідування в газеті La Nación, а потім зібрав матеріали під однією обкладинкою, опублікувавши книгу під назвою "Топос. Справжня історія російських шпигунів, які зробили оперативною базою Буенос-Айрес".

Іспаномовна служба BBC Mundo поговорила з автором книги про те, чим займалися російські шпигуни в Аргентині і як вони створювали там свою сімейну "легенду", щоб скористатися нею для проникнення в Словенію - країну, яка є членом ЄС і НАТО.

Перша деталь, на яку Альконада Мон звертає увагу в кожному інтерв’ю на цю тему, є те, що Людвіг і Марія (вони ж Артем і Анна) були агентами-нелегалами.

Тобто вони не в’їхали в країну шпигувати під своїми справжніми іменами (як це часто буває зі співробітниками розвідслужб). Навпаки, за словами журналіста, кожен із них відомий йому щонайменше під чотирма різними іменами.

Вони також не були штатними співробітниками російської дипломатичної місії в Аргентині та взагалі формально не мали до російської влади жодного стосунку.

З 2009 до 2012 роки вони неодноразово відвідували цю американську країну, а 2013-го вони приїхали туди остаточно.

"На той момент чоловік стверджував, що його звуть Людвіг Гіш і що народжений він був у Намібії, матір’ю-аргентинкою на ім’я Елга Татшке, від батька-австрійця. Він мав свідоцтво про смерть Елги, видане у Відні та датоване 2010 роком, та її свідоцтво про народження в Аргентині, 1942 року. Як син громадянки Аргентини він просив надати йому аргентинське громадянство", - розповідає журналіст.

Тільки все це було брехнею... а точніше, сумішшю правди та вигадок.

Австрійське свідоцтво про смерть підробили - як з’ясується пізніше, спочатку цей документ засвідчував смерть не жінки, а чоловіка. Ім’я Елги Татшке в нього вписали пізніше.

А ось аргентинське свідоцтво про народження - справжнє, лише згадана в ньому Елга, що з’явилася на світ у 1942 році, померла у чотирирічному віці і була похована на німецькому цвинтарі у Буенос-Айресі.

У своїй вітальній промові Путін подякував агентам "за вірність присязі, обов’язку та Батьківщині", про яку ті, за його словами, "не забували ні на хвилину".

Кореспондент британської газети Guardian Шон Вокер, повідомляючи про арешт Дульцевих у Словенії, нагадав, що після вторгнення в Україну західні країни вислали сотні "легальних" шпигунів, які працювали в посольствах по всій Європі під дипломатичним прикриттям.

"Мабуть, це змусило Москву значно частіше вдаватися до допомоги нелегальних агентів, а також залучити неформальні мережі іншого роду", - сказав він.

Легенда

В Аргентині вона стверджувала, що її звуть Марія Роза Маєр Муньос. Що народилася вона в Греції, а виросла в Мексиці, в Керетаро. Все це абсолютна брехня, каже Альконада Мон. Так само як і роман з Людвігом, який у неї нібито почався в Буенос-Айресі.

"Вони приїхали та розіграли тут спектакль: "О, ми зустрілися, ми покохали одне одного, поберемося!" І справді одружилися, в Буенос-Айресі - щоб вона, як дружина аргентинця, могла отримати аргентинське громадянство, - пояснює журналіст. - При тому, що в Росії вони вже були одружені. У мене навіть фотографія є з їхнього весілля".

У цьому "законному аргентинському шлюбі" у 2013 році на світ з’явилася Софія, а у 2015 році - Даніель.

Проте вся ця секретність, ці свідоцтва про народження померлих жінок і підроблені свідоцтва про смерть - все це було навіть не для обману аргентинської влади. Справжня мета була зовсім іншою - створити агентам "легенду", яка не викликає жодних підозр.

"Легенда - це величезне нагромадження брехні, яке згодом дозволить вам відчинити деякі двері, які в іншому випадку залишилися б зачиненими", - резюмує аргентинський журналіст і наводить приклад.

"Уявіть, що ви ізраїльтянин і не можете в’їхати в Іран. Тому ви їдете в Колумбію, починаєте там працювати, вчитися, одружуйтеся, заводите дітей - все в Колумбії. Ви купуєте там бізнес, нарешті отримуєте колумбійський паспорт і їдете в Тегеран вже як колумбієць. Там ви удаєте, що займаєтеся, скажімо, експортом колумбійської кави - а звіти про роботу при цьому пишете в Тель-Авів".

Аргентинський журналіст переконаний, що Латинська Америка стала "чудовим місцем для створення російським агентам правдоподібних "легенд".

"Є публічно відомі випадки - з усіма іменами та прізвищами - як російські шпигуни переміщалися між Аргентиною, Уругваєм, Чилі, Перу, Колумбією, Нікарагуа та Мексикою. І це не поодинокі випадки! Створення такого типу легенд відбувається систематично і координується на державному рівні", - впевнений Альконада Мон.

BBC зв’язалася з російським журналістом-розслідувачем у вигнанні Андрієм Солдатовим, експертом з розвідслужб своєї країни, який погодився з думкою свого аргентинського колеги.

"Це правда, Латинська Америка стала дуже важливою для російських шпигунів у тому, що стосується фабрикації їхніх легенд", - підтвердив російський експерт.

"Це не означає, що значна кількість шпигунів мешкають там на постійній основі; швидше, вона служить засобом створення таких легенд шляхом отримання оригінальних первинних документів - наприклад, свідоцтв про народження. Вони дуже важливі для нелегальних шпигунів, яких потім відправляють працювати в інші країни", - додає він.

Канада значно посилила контроль за приїжджими після справи Трейсі Лі Енн Фолі та Дональда Говарда Хітфілда - двох російських шпигунів, які створювали свою легенду на канадській землі.

Справжні імена "Трейсі та Дональда" - Олена Вавілова та Андрій Безруков. Обидвох заарештувала ФБР в США у 2010 році, і їхня історія лягла в основу телесеріалу "Американці" про двох російських спецагентів під прикриттям, що працюють на американській землі.

Коли - через 12 років після арешту в США Олени та Андрія - в Любляні затримали подружжя Дульцевих, держсекретар Словенії з міжнародних справ та безпеки Войко Вовк заявив: "У нас немає сумнівів у тому, що це дуже важливо. Вони як "Американці" - лише в Словенії".

Антени та батьки школи

"Ідея в тому, щоб сплести павутину брехні, яка дозволить вам залишатися непоміченою; цілком може статися, що поки ви готуєте собі прикриття, можливості для цього знайдуться", - розповів Альконада Мон в інтерв’ю BBC.

У його книзі наводиться чимало фактів, які свідчать про те, що і Артем, і Анна Дульцеви вели в Аргентині дуже активне життя.

Наприклад, вона повідомила Москві про батьків трьох учнів тієї школи, де навчалися її діти. Тому що конкретну школу для них обирали також не випадково.

"В одного батьки працювали у компанії, яка займалася постачанням нафти; в іншого - у нафторозвідці, у третього - у газовидобувному холдингу. Об’єднував усіх трьох підвищений інтерес до Вака Муерта - геологічної формації на півдні країни, де, за даними державної нафтової компанії YPF, розташоване друге у світі (за обсягом покладів) розвідане родовище газу, і четверте - за обсягом покладів нафти".

"І коли вони вирушили до Словенії, вони зробили те саме: вибрали школу, встановили там особистості батьків учнів і відправили до Москви звіт про батька одного з них – голову найважливішого енергетичного агентства Європейського Союзу", – продовжує Альконада Мон.

За словами Хуана, Дульцеви були тихі, стримані, але дуже добрі люди. Їхня дочка Софія щоразу при зустрічі дарувала йому цукерки; на Різдво це була нуга. А коли вони виїжджали до Словенії, вони запропонували йому меблі з квартири.

"І єдине, про що він мене запитав перед від’їздом, - чи можна зняти антену, яку він встановив на даху", - розповів здивованому журналісту Хуан.

"Тому я пішов до іншої будівлі, до офісу, де працював Людвіг, це за чотири квартали звідси. І там я так само попросив швейцара зняти антену", - каже Альконада Мон.

В аргентинському агентстві, де реєструють будь-які короткохвильові антени, не було відомо про жодний з двох пристроїв, встановлених Людвігом. Але найпримітнішим, за словами журналіста, було їхнє розташування.

"Якщо між квартирою та офісом провести уявну пряму лінію (по вулиці Мендоса), то впирається ця лінія якраз у російське торгове представництво. Відкритим залишається питання: чи могли там приймати та відправляти шифрування?"

Провал

Альконада Мон розповів BBC Mundo, що існують дві гіпотези щодо того, чому Дульцеви опинилися під прицілом словенських спецслужб у 2022 році.

"Перший варіант – зрадниця, яка почала працювати на західні служби та видала інших шпигунів. Другий - агент МІ-6 чи ЦРУ стежив за одним підозрюваним, який, перебуваючи під наглядом, зустрічався з Дульцевою. І вона, а потім і її чоловік опинилися під пильною увагою не через свою помилку, а тому, що на них випадково натрапили під час іншого розслідування".

Спочатку обох ідентифікували як громадян Аргентини, хоча пізніше розкрили їх справжні особи, і тоді негайно почалися переговори з Москвою.

Зрештою всю родину включили в один із найбільших обмінів полоненими між Росією та Заходом після падіння Берлінської стіни.

Але до свого остаточного повернення на російську землю у 2024 році Дульцеви одного разу вже приїжджали в Росію - під ідеальним приводом. У 2018 році вся родина вирушила вболівати за збірну Аргентини на чемпіонаті світу з футболу.

"Чи можливо, що, перебуваючи в Росії, вони зустрічалися зі своїми начальниками або куратором (особою, якій вони підпорядковувалися)? Чи що вони отримали інформацію, чи їм дали якусь сучаснішу техніку? Це гіпотези".

Під час поїздки до Росії вся родина відвідала матч у Нижньому Новгороді, де народилася Анна Валеріївна Дульцева, одягнувши футболки збірної Аргентини. Збірна Аргентини програла Хорватії з рахунком 3:0.

"І після матчу, - каже Альконада Мон, - йому було байдуже, і їй теж, але його дочка, яка є аргентинкою, плакала через поразку. Уявіть собі, який це могло мати ефект. Тому що він міг зрозуміти, що він готовий віддати навіть своє життя за країну, яка нічого не означає для його дочки, а батьківщина його дочки нічого не означає для нього".

Випадок родини Фолі, яка збудувала своє прикриття в Канаді, є яскравим прикладом цієї дилеми. У 2019 році Олександр Вавілов, молодший син пари шпигунів, домігся відновлення свого канадського громадянства судами цієї країни. Громадянство анулювали після того, як його батьків заарештували в США.

"Я той, хто є. Я не думаю, що те, що ти дізнаєшся про своє походження, визначає тебе як особистість", - сказав він, почувши цю новину в Торонто, місті, де він народився під ім’ям Александер Фолі.

"Діти – це завжди проблема, – каже Андрій Солдатов. - Що з ними робити? Що розповісти їм про їхню родину? У який момент ви зможете сказати своїм дітям, що вони росіяни, щоб їх можна було завербувати?"

Запитання без відповідей

Хоча Дульцеви повернулися до Росії, деякі аспекти цього розслідування в Аргентині, як судові, так і журналістські, залишаються відкритими.

Наприклад, хто та людина, яка пройшла німецьким цвинтарем у Чакариті і вибрала на надгробку ім’я Ельги Татшке, щоб зробити її матір’ю Людвіга Гіша?

"І я дам вам ще одну інформацію, яка натякає на дещо тривожне. Це свідоцтво про народження, запит на яке анонімно зробив хтось в Аргентині за кілька місяців до того, як шпигун ступив на землю Буенос-Айреса, і зробили це особисто, а не онлайн, щоб не залишати жодних технологічних слідів", - каже Альконада Мон.

"Людина особисто вирушила на вулицю Уругвай, до офісу реєстрації населення. І це був офіс, де не було камери відеоспостереження. Він отримав копію та передав її Людвігу. Це доказ того, що в Аргентині є ще хтось, хто надає логістичну підтримку".

Також невідомо, ким були двоє громадян Колумбії, які виступили свідками на весіллі Людвіга та Марії в Аргентині.

BBC Mundo запитав Андрія Солдатова, чи потрібно багато агентів для підтримки нелегальних шпигунів:

"Їх небагато, і деякі з них могли бути агентами, завербованими для цієї конкретної роботи", - відповів журналіст.

"Я надсилав їм електронні листи, намагався зв’язатися з російською розвідкою і навіть розмовляв із представником російського посольства в Аргентині. Я сказав йому, що ситуація вже прояснилася; їх навіть нагородили. Тому я запитав, з ким я можу поговорити, але вони мені більше не відповіли", - каже журналіст.

BBC Mundo запропонувала аргентинському журналісту поміркувати про те, яким би було його перше питання, якби йому вдалося поговорити з Дульцевими.

"Це було б не питання, а два слова: "Я слухаю"...

"Розкажіть мені все, я намагатимусь визначити, що брехня, а що ні, але я хочу вас почути".

Автор: Матіас Сібел Гарсія, ВВС